Сторінка батьків

Пам’ятка для батьків Дванадцять типів автоматичних реакцій

 Накази та команди, скажімо: «Зараз же перестань!», «Забери», «Швидко в ліжко», «Замовкни», «Щоб я цього більше не чув» тощо. У цих фразах дитина чує небажання дорослого вникнути в її проблему, відчуває неповагу до своєї самостійності. Вона ображається, намагається вчинити по-своєму, пручається.

 Попередження, застереження або погроза, як-от: «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, і я візьмуся за ремінь» тощо. Погрози безглузді, якщо дитина саме зараз відчуває страх або інші негативні емоції з приводу неприємної ситуації. Вони лише заганяють дитину в ще більшу безвихідь. Часто використовувати погрози й попередження не варто ще й тому, що діти до них звикають і перестають на них реагувати.

 Мораль, повчання, проповідь, наприклад: «Ти зобов’язаний поводитися, як личить», «Кожна людина повинна трудитися», «Ти повинен поважати старших» тощо. Дитина з таких фраз не довідається нічого нового і нічого не змінюється від того, що вона чує це в сотий раз. Результат зазвичай один — дитина відчуває тиск зовнішнього авторитету, іноді провину, іноді нудьгу або все одразу. Чи означає це, що з дітьми не потрібно розмовляти про моральні норми й правила поведінки? Ні, не означає. Однак робити це треба лише у спокійній, а не в напруженій обстановці.

 Поради і готові рішення, скажімо: «А ти візьми й скажи…», «Чому б тобі не спробувати…», «По-моєму, потрібно підійти й вибачитися» і т. ін. Однак дитина не завжди схильна прислухатися до наших порад, а іноді вона відкрито повстає, говорячи: «Я й без тебе знаю» тощо. За такою негативною реакцією стоїть бажання дитини бути самостійною, самій приймати рішення. Щоразу, коли ми радимо що-небудь дитині, ми ніби повідомляємо їй, що вона ще мала і недосвідчена, а ми — розумніші за неї, знаємо усе наперед. Позиція батьків «зверху» дратує дитину, а головне — позбавляє її бажання розповідати про свою проблему. Дуже важливо давати дитині можливість вирішувати самій, хоча це складніше, ніж пропонувати готові рішення. Адже лише так можна сформувати у неї таку базову якість особистості як самостійність.

 Доказ, логічні висновки, нотації, лекції, як-от: «Час уже знати, що перед їжею слід мити руки» тощо. Часто у такій ситуації діти відповідають: «Відчепися», «Досить» і т. п. У найкращому разі вони перестають нас чути. Відповідно, зусилля батьків даремні.

 Критика, догана, обвинувачення: «На що це схоже!», «Завжди ти…» тощо. Такі фрази викликають у дитини різку негативну реакцію, озлоблення або зневіру, розчарування у собі. Як наслідок, у дитини формується низька самооцінка, яка породжує нові проблеми. Звичайно, критика необхідна, але вона не повинна звучати часто. Слід звертати увагу не лише на негативні, а й на позитивні сторони поведінки дитини. Іноді батьки вважають, що дитина й так знає, що вони її люблять, тому позитивні почуття їй демонструвати не обов’язково. Але це зовсім не так. Дитина все сприймає буквально, тому може думати, що батьки її не люблять, лише тому, що їй не усміхнулися, не похвалили тощо.

 Похвала. Дорослим варто зрозуміти тонке, але дуже важливе розходження між похвалою й заохоченням, або похвалою та схваленням. У похвалі завжди є елемент оцінки: «Молодець, ти у мене просто геній!», «Ти найгарніша» тощо. Чим погана похвала-оцінка? Тим, що у дитини може виникнути залежність від похвали, або вона може запідозрити, що ви нещирі, тобто хвалите її з якихось своїх міркувань. Щоб найкраще виразити своє почуття, використовуйте займенники «я», «мені» замість «ти». Скажімо, замість «Яка ти у мене молодець» варто сказати: «Я дуже рада за тебе».

 Обзивання, висміювання, як-от: «Плаксій-Ваксій», «Не будь розмазнею», «Ти просто нездара» тощо. Такі висловлювання ображають і віддаляють дитину від дорослого, формують у неї зневіру в собі.

 Припущення, скажімо: «Мабуть, знову побився», «Я бачу тебе наскрізь» тощо. Дійсно, кому подобається, якщо його «бачать наскрізь»? Дитина намагається ухилитися від контакту, від розмови.

 Випитування, розслідування, скажімо: «Ні, ти все-таки скажи, адже я однаково довідаюся». Коли дитина замкнулась у собі, образилася чи розсердилася, дорослому, з’ясовуючи причину такого стану дитини, ліпше спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Стверджувальні речення характерні для активного слухання. Скажімо, замість «Чому ж ти сердишся?» можна сказати: «Я відчуваю, що ти сердишся». Запитання звучить як цікавість, а стверджувальна фраза — як розуміння й співчуття.

 Співчуття на словах, умовляння, як-от: «Не звертай увагу», «Заспокойся» тощо. У цих фразах дитина може почути зневагу до її турбот, заперечення доцільності або применшення її переживань.

 Ухилення від розмови, скажімо: «Відчепися», «Не до тебе» тощо. А проблема так і залишається нерозв’язаною.

Заповіді для мами і тата

Ставтеся до дитини як до дорослого, рівноправного члена сім'ї зі своїми правами й обов'язками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно, з довірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».

Визначайте загальні інтереси дитини — як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок; ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).

Давайте змогу дитині займатися творчою діяльністю — малювати, розфарбовувати, вирізати, робити аплікації, ліпити, конструювати, — аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.

Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й виховуйте ціннісне ставлення до праці.

Не лайте, а тим паче, не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте її думку та почуття. На скарги людей з оточення, зокрема вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

Навчайте дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникають у спілкуванні з однолітками й дорослими, допомагайте знайти шляхи їх розв'язання. Щиро цікавтеся думкою дитини.

Постійно розмовляйте з дитиною. Запитуйте про події, які відбулися з нею протягом дня, — що було цікавого, що їй найбільше сподобалося. При цьому уважно слухайте відповіді, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вас це цікавить. Якомога більше читайте дитині і спонукайте переказувати прочитане. Розвиток мовлення — запорука успішного навчання.

Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини — і її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

Дивіться на світ очима вашої дитини. Адже вміння бачити світ очима іншого основа для взаєморозуміння.

Не скупіться на похвалу дитині, навіть авансом. Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, запевняйте: «У тебе обов'язково все вийде», «Спробуймо разом» або «Спробуй ще раз».

Формуйте високий рівень домагань і віру в те, що дитина може все. Вірте у свою дитину, допомагайте їй за потреби.

Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, вони часом не виважені. Завжди обґрунтовуйте дитині свої вимоги.

Правила для батьків

· Перед тим, як іти з дитиною до дитячого садка, перевірте чистоту її тіла та одягу. Зверніть увагу на те, чи повністю здорова дитина: не підвищена температура, чи немає яких-небудь ознак нездужання. При підозрі на хворобу ні в якому разі не ідіть з дитиною до дитячого садка, а викличте лікаря додому.

· Прийшовши у дитячий садок, ви повинні особисто передати дитину в руки вихователю групи. Не ризикуйте життям і здоров'ям своїх дітей, доручаючи їх старшим дітям (до 14 років)

· До дитячого садка діти приймаються з 08.00год до 09.00 год.

· Завжди тримайте у шкафчику дитини комплект змінної білизни.

· Верхній одяг повинен мати пришиті петлі для вішання одягу!

· У групову кімнату батьки можуть зайти тільки з дозволу завідуючої або вихователя, а також у День відкритих дверей. Приходьте за дитиною у чітко визначений час. Маленькі діти дуже переживають, якщо батьки затримуються.

· Години праці нашого закладу з 08.00 год. до 18.30 год.

· Не залишати дитину вдома без поважної причини.

· При відсутності дитини у ДНЗ більше 3-х днів, прийом до групи відбувається тільки при наявності медичної довідки.

· Вдома, в сім'ї чітко дотримуйтеся режиму, заведеного для дитини працівниками дитячого садка по відношенню до харчування, сну, ігор, виконання особистих гігієнічних навичок.

· Терміново повідомляйте працівників дитячого садка про кожне захворювання дитини або про появу інфекційної хвороби в сім'ї, квартирі, будинку, де проживає дитина. Тільки спільними зусиллями сім'ї і дитячого закладу можливо забезпечити правильний розвиток і здорове виховання дитини. Слідкуйте за чистотою голови дитини, оглядайте кожного дня на педикульоз. Виконуйте вказівки вихователя і медпрацівників.

· Будь ласка! здійснюйте оплату за харчування Ваших дітей у дитячому садку вчасно.

· Всі зауваження по роботі дитячого закладу повідомляйте завідуючій, вихователю-методисту або вихователю своєї групи.